100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА ‒ УКРАЇНЦЯ, ЯКИЙ МИСЛИВ ГЛОБАЛЬНО Й ДІЯВ ВІДПОВІДАЛЬНО

     

19 жовтня 2026 року виповнюється 100 років від дня народження Богдана Дмитровича Гаврилишина ‒ видатного українця, економіста зі світовим ім’ям, громадського діяча, мецената, педагога, мислителя та одного з найвідоміших українців, які своїми знаннями, працею і громадянською позицією утверджували авторитет України у світі.

За ініціативи Фонду родини Богдана Гаврилишина та інформаційного сприяння Міністерства освіти і науки України 19–25 жовтня в Україні та за кордоном проведуть Національний урок до 100-річчя Богдана Гаврилишина («Богдан Гаврилишин: урок відповідального лідерства для світу») https://mon.gov.ua/news/1925-zhovtnia-v-ukraini-ta-za-kordonom-provedut-natsionalnyi-urok-do-100-richchia-bohdana-havrylyshyna ).

Для Тернопільщини 100 річчя від дня народження Богдана Гаврилишина має особливе значення, адже він народився 19 жовтня 1926 року в Коропці. Його життєвий шлях ‒ від невеликого містечка на Тернопільщині до міжнародних наукових, освітніх та управлінських середовищ ‒ є прикладом того, як наполегливість, освіта, праця, відповідальність і любов до України можуть сформувати особистість світового масштабу. І саме Тернопільщина має особливу місію ‒ зберігати й поширювати спадщину свого видатного земляка серед педагогів та молоді.

Доля Богдана Гаврилишина припала на надзвичайно складний період української та світової історії. Під час Другої світової війни він опинився в Німеччині, а після війни перебував у таборі для переміщених осіб. У 1947 році виїхав до Канади, де розпочав трудовий шлях лісорубом. Проте складні життєві обставини не стали перешкодою для його прагнення до освіти й самореалізації. Він здобув освіту в Університеті Торонто, згодом навчався у Женеві, отримав ступінь доктора економіки та суспільних наук. Упродовж багатьох років працював у міжнародному освітньому та управлінському середовищі, зокрема в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві.

Богдан Гаврилишин став членом Римського клубу, Міжнародної академії менеджменту, Світової академії мистецтва та науки, консультував уряди й міжнародні компанії та брав участь у роботі численних міжнародних наукових і професійних форумів.

Його професійний авторитет був світовим, однак він ніколи не втрачав української ідентичності. Україна залишалася для нього не лише країною походження, а й простором відповідальності, якому він прагнув передати свої знання та досвід.

Однією з найвідоміших праць Богдана Гаврилишина стала книга «До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє», підготовлена на основі його роботи для Римського клубу. У ній він аналізував різні моделі суспільного розвитку, механізми функціонування держав та шляхи формування ефективного суспільства.

У центрі його уваги були питання, які й сьогодні залишаються надзвичайно актуальними: якою має бути ефективна держава, як поєднати свободу і відповідальність, економічний розвиток і соціальну справедливість, інтереси людини та суспільства, сучасність і відповідальність перед майбутніми поколіннями.

Саме тому інтелектуальна спадщина Богдана Гаврилишина не є лише історією економічної думки. Вона стосується значно ширшого кола питань ‒ лідерства, демократії, громадянської відповідальності, освіти, суспільної взаємодії та розвитку людського потенціалу.

Особливе місце у світогляді Богдана Гаврилишина посідала освіта. Він був переконаний, що майбутнє держави значною мірою залежить від якості людей, яких вона виховує та навчає.

Учений наголошував на необхідності поєднання професійної компетентності з моральними якостями. Говорячи про людей, які мають брати участь в управлінні державою, він особливо виокремлював три характеристики: патріотизм, компетентність і порядність.

Ця думка є надзвичайно співзвучною сучасним завданням української освіти. Адже сучасна школа й система освіти загалом покликані не лише забезпечувати учнів і студентів знаннями, а й формувати відповідальну, компетентну, критично мислячу, активну та патріотично налаштовану особистість, здатну діяти в інтересах суспільства.

Важливою частиною духовної та громадянської спадщини Богдана Гаврилишина є «Декларація відповідальності людини».

Її ідея проста й водночас фундаментальна: зміни в суспільстві починаються з особистої відповідальності кожної людини ‒ за власні рішення, родину, професійну діяльність, громаду, державу та майбутнє.

Цінність цієї ідеї особливо відчутна сьогодні, коли українське суспільство демонструє надзвичайну стійкість перед лицем російської агресії. Відповідальність військовослужбовця і вчителя, лікаря і волонтера, керівника і громадянина ‒ це різні прояви одного фундаментального принципу: кожен робить свій внесок у спільну справу.

Саме тому спадщина Богдана Гаврилишина є важливою для національно-патріотичного виховання молоді, розвитку громадянської компетентності та формування культури відповідального лідерства.

Особливого значення набуває і внесок Богдана Гаврилишина у створення та поширення ідей «Української Хартії вільної людини».

Хартія стала спробою сформулювати систему цінностей, на яких може розвиватися сучасне українське суспільство: гідність, свобода, відповідальність, солідарність, демократія, верховенство права, повага до людини та активна громадянська позиція.

Для освітян ці цінності мають особливу вагу. Адже саме через освіту вони можуть переходити від декларацій до щоденної практики ‒ у культурі взаємоповаги, відповідального вибору, співпраці, волонтерства, громадянської активності та служіння суспільству.

Сьогодні, коли Україна виборює свободу і незалежність, ідеї Української Хартії вільної людини набувають нового звучання. Вони допомагають осмислити, якою має бути людина вільної України та яким має бути суспільство після перемоги.

Попри десятиліття життя та професійної діяльності за межами України, Богдан Гаврилишин залишався глибоко пов’язаним зі своєю Батьківщиною.

Він неодноразово наголошував на важливості української ідентичності, підтримував освітні та молодіжні ініціативи, працював над розвитком нового покоління українських лідерів.

Його життєвий приклад особливо промовистий: можна бути громадянином світу, працювати в міжнародному середовищі, знати десятки країн і культур ‒ і водночас залишатися глибоко українською людиною.

Саме тому постать Богдана Гаврилишина є важливою для формування в молоді розуміння сучасної української ідентичності ‒ відкритої до світу, але міцно вкоріненої у власній історії, культурі та відповідальності за свою державу.

Богдан Гаврилишин відійшов у вічність 24 жовтня 2016 року, але його ідеї продовжують жити й розвиватися.

Його спадщина особливо актуальна для України, яка сьогодні не лише захищає свою свободу, а й формує бачення майбутньої держави ‒ демократичної, європейської, сильної, відповідальної та орієнтованої на розвиток людського потенціалу.

100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина ‒ це не лише нагода згадати видатного земляка. Це можливість ще раз звернутися до його ідей і запитати себе: якою має бути наша особиста відповідальність за Україну? Що кожен із нас може зробити для її розвитку? Які цінності ми передамо наступному поколінню?

Для системи освіти ці питання є особливо важливими. Адже саме освітяни щодня формують покоління, яке визначатиме майбутнє України.

Пам’ятаймо Богдана Гаврилишина не лише як видатного українця світового масштабу, а як людину, яка вірила в силу освіти, відповідальності, свободи та людського потенціалу.

Його життєвий дороговказ залишається актуальним і сьогодні: «мріяти масштабно, діяти відповідально, бути компетентними й порядними та працювати задля майбутнього України».

Для освітян

Відзначення 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина є нагодою для проведення в закладах освіти:

·                     тематичних уроків і виховних годин;

·                     лекцій, круглих столів та дискусій;

·                     освітніх заходів про відповідальність, свободу та лідерство;

·                     обговорення «Української Хартії вільної людини»;

·      ознайомлення учнів і педагогів із «Декларацією відповідальності людини»;

·               проєктів, присвячених видатним українцям, які працювали для розвитку України у світі;

·  заходів із формування громадянської компетентності та культури відповідального лідерства.

100 років ‒ це не лише дата пам’яті. Це нагода продовжити діалог із думками людини, яка вірила в Україну, її людей та її майбутнє.