МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БІЛОЇ ТРОСТИНИ

 

15 жовтня у світі відзначають День білої тростини. Цей день покликаний привернути увагу суспільства до людей із порушеннями зору, їхніх прав, потреб і ролі в суспільстві. Біла тростина ‒ не лише символ самостійності незрячої людини, а й знак гідності, сили духу та прагнення до рівності.

Міжнародний день «Білої тростини» встановлений у 1969 році згідно з рішенням Міжнародної федерації сліпих. Уперше цей день відзначали в США 15 жовтня 1964 року з ініціативи Національної федерації сліпих. «Біла тростина» як реальний предмет, без якого важко уявити життя незрячої людини, з’явилась у 1921 році, коли молодий англієць, фотограф за фахом Джеймс Біггс, що втратив зір унаслідок нещасного випадку, самостійно виготовив такий ціпок. Він пофарбував тростину в білий колір, аби оточуючим був зрозумілий особливий статус її власника. Ініціатива Біггса була підхоплена й декілька років потому саме біла тростина стала тим вирізняльним знаком, за яким одразу ж можна визначити, що людина, яка тримає її в руках – незряча.

На початку 1930-х років тростина з’явилась у Європі, а невдовзі і в Америці – її роздавали всім, хто мав у ній потребу. Широкому розповсюдженню білої тростини в західних країнах сприяли численні благочинні та релігійні організації. Нині Найпоширеніші гасла Міжнародного дня «Білої тростини» – толерантність, рівноправ’я та інтеграція. А ще Міжнародний день «Білої тростини» – це спроба зрівняти в правах незрячих і умовно здорових, дозволивши першим відчути себе повноцінними, а іншим – приміряти на себе долю людини з інвалідністю.

В умовах російсько-української війни значення цього дня набуває особливої ваги. Тисячі українців втратили зір через поранення, вибухи та психологічні травми. Для них біла тростина стає не просто допоміжним засобом ‒ вона є символом мужності та боротьби за нове життя.

Сьогодні як ніколи важливо підтримувати людей з інвалідністю, забезпечуючи доступність простору, освіти, працевлаштування та соціальних послуг. Волонтерські організації, громади та державні структури мають об’єднати зусилля, щоб кожна людина, незалежно від стану здоров’я, почувалася частиною єдиного суспільства.

Ми вшановуємо тих, хто, втративши зір, не втратив віри. Їхня сила ‒ це нагадування нам усім: навіть у темряві можна бачити світло, якщо поряд є підтримка, любов і надія.