КОЛЮЧИЙ ДРІТ ПАМ’ЯТІ: ВІД БУХЕНВАЛЬДА ДО ФІЛЬТРАЦІЙНИХ ТАБОРІВ XXI СТОЛІТТЯ (до Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів)

   

Щорічно 11 квітня, за рішенням Генеральної Асамблеї ООН, у світі відзначають Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів (International Day of Fascist Concentration Camps Prisoners Liberation). Пам’ятну  дату встановлено на честь події, коли в’язні найбільшого концентраційного табору Бухенвальд здійснили інтернаціональне повстання проти гітлерівців. Повсталі зуміли зібрати саморобний радіопередавач і зв’язатися з командуванням 3-ої армії союзників генерала Паттона. Незабаром передові частини американців увійшли в табір. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов із його воріт із сумно відомим написом «Jedem das Seine» –  «Кожному своє». Дещо раніше, 27 січня 1945 року, війська Червоної Армії звільнили перший і найбільший із гітлерівських концтаборів «Аушвіц» («Освенцим»), розташований за 70 кілометрів від польського Кракова. Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Майданека тощо.

Широкого розповсюдження концтабори (місця ув’язнення великих мас людей, поміщених туди за політичними, соціальними, расовими, релігійними та іншими ознаками) набули у роки Другої світової війни. У таборах перебувало 18 мільйонів чоловік, з них більше 11 мільйонів були знищені. На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, на території країн Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві – «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький». За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в концтаборі ледве перевищувала півроку, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

Система концтаборів, яку вибудувала нацистська Німеччина, є однією з найжахливіших сторінок в історії людства разом із жорстокою радянською системою репресій і таборів ГУЛАГу; ліквідована разом із розгромом гітлеризму та засуджена за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, як злочин проти людяності.

Цього дня весь світ віддає данину скорботної пам’яті тим, чиє життя завершилося за колючим дротом таборів смерті та в печах крематоріїв у роки Другої світової війни. Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття нацистських катівень.

Українці особливо гостро відчувають біль цієї дати. Бо на жаль, у XXI столітті, у нелюдських умовах, катуючи і вбиваючи наших людей, московія продовжує здійснювати геноцид українського народу. Війна розриває долі через «фільтраційні табори», примусові депортації, полон цивільних і військових, що є масовими порушеннями прав людини. Ворог вибудовує систему фільтраційних таборів від початку окупації територій України, де перевіряють людей на «лояльність» до кремлівського режиму, а також створюють базу даних людей з окупованих територій. Фільтраційні табори – в’язниці для цивільних і військовополонених, які російські окупанти використовують для утримання людей на час перевірок. За даними звіту дослідників Єльського університету, станом на серпень 2022 року війська агресора організували 21 фільтраційний табір, у якому утримували українських громадян. Женевська конвенція забороняє «індивідуальні або масові примусові переміщення, а також депортацію осіб, які перебувають під захистом, з окупованої території, незалежно від їх мотивів».

Сьогодні, в 1143-й день війни в Україні,  сотні наших воїнів та цивільних знаходяться у полоні ворога в жахливих умовах. Їх повертають знесиленими, хворими, але не зломленими. Віримо, що всі українські полонені, які зараз перебувають у таборах ворога, обов’язково повернуться до своїх рідних! Пам’ятаємо страшні сторінки історії, аби подолати ворога, який загрожує не лише Україні, а й усьому цивілізованому світу, безпеці та стабільності. Бо світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на гібриду фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, сталінізму та ксенофобії, прикритого «величчю» російської культури та цинічними гаслами про «звільнення».

Історії жертв нацистських переслідувань – це жахи війни, страждання на чужині, боротьба в лавах антифашистського опору. І зберегти історичну пам’ять про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, про загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування − наш праведний обов’язок.

Отже, наводячи паралелі з трагічним минулим ми усвідомлюємо: історія має не лише навчати, а й застерігати! Цей день – це про попередження, заклик до дії, бо тоталітаризм не визнає меж, і мовчання – його союзник Відтак в освітніх закладах потрібно говорити правду, розповідати молоді про ціну свободи. Бо свобода – це не лише право, а й відповідальність! Вивчення трагедій минулого формує розуміння цінності людського життя, гідності, миру та свободи, а освіта – це ключ до формування свідомого покоління, здатного протистояти ворогові.

Пам’ятаємо – щоб не допустити знову!

Вклонімося тим, чиє життя несправедливо обірвалося за колючим дротом!

Вшановуймо тих, хто сьогодні бореться за життя і свободу!