Пам’ять про духовного провідника УГКЦ ХХ
ст. Патріарха Йосифа Сліпого – це не лише про пошанування, а й про відкриття
духовної та інтелектуальної спадщини, про джерело сили і духу, приклад свідчення
надії, Божої підтримки і благословення у найтяжчі часи, взірця вірності у
служінні своїй Церкві, своєму народові.
Його називають «голосом мовчазної Церкви»,
який говорив до цілого світу про стражденну Україну. Йосифа Сліпого ще можемо назвати
візіонером і творцем змін: він мав візію майбутнього України і Церкви.
Ідеї і візії, які мав
Йосиф Сліпий ще у 20-30-ті роки ХХ століття, певним чином почали втілюватися ще
при його житті, коли, уже 70-літнім, зусиллями світової спільноти його вдалося
звільнити після 18 років заслання Сибіру. Це, зокрема, питання патріархату для
УГКЦ, католицької освіти та створення Українського католицького університету,
відродження монашества УГКЦ.
Йосиф Сліпий зробив
надзвичайно багато для примирення та єднання греко-католиків із православними, головним
постулатом якого мали стати дві істини: Бог і Україна.
Своїм єпископським гаслом, ще у 1939 році
Йосиф Сліпий обрав латинську фразу «Per aspera ad astra» – «Крізь терни до
зірок».
Постать Патріарха Йосифа Сліпого вчить нас
бути відповідальними за свій народ, бути стійким у вірі та через молитву
вистояти усі випробування. «Найбільша наша сила – це єдність, – писав він у
«Заповіті».
Настанови патріарха Йосифа Сліпого до
сьогодні не втратили своєї актуальності. Навіть у часи воєнного лихоліття
патріарх продовжує навчати нас по-справжньому любити свій народ і Батьківщину:
«Народе український, будь собою!» Цією своєю візією він закликає до боротьби та
збереження національної й громадянської ідентичності, надихає до єднання та
побудови свого рідного дому. Водночас у період страждань та випробувань, коли,
здавалося б, опускаються руки і більше не знаходиться сили для протистояння
ворожій навалі, що все випалює, нищить, руйнує, він спокійно запевняє:
«Запам’ятайте, зло довго тривати не може!». Цими словами він не тільки
підбадьорює, даруючи надію, світло серед темряви зла, але й підштовхує до
здійснення добра та втілення власних мрій.
У час пошуку ідеалів та життєвих прикладів
для реалізації власної людяності та покликання патріарх закликає: «Великого
бажайте!». Цим він окреслює безмежний горизонт для розвитку власних здібностей
і талантів, якими відтак можна послужити тим людям, які є поруч.
А понад усе Патріарх Йосиф Сліпий нагадує
кожному з нас про велике покликання, що звучить крізь віки: «Держись вічного
життя!». Це життя не починається колись, воно вже тут – у кожному нашому
рішенні, у кожному подиху віри, у кожному кроці до правди. Ми шукаємо його
серед людських доріг, поміж радощами й випробуваннями, у глибині серця,
справжньої істини. І саме у відданості цього виклику народжується справжня
свобода. Це те життя, яке здатне тривати в обіймах Бога. Це саме те життя,
якого ми прагнемо, шукаємо усіма своїми життєвими стежками.
Міцність духу і сила волі Йосифа Сліпого
здобули йому славу не тільки серед своєї пастви в Україні, а й далеко за
кордоном. Ця людина стала символом боротьби українського народу за свою
релігію, культуру, ідентичність і національну гідність. Саме тому ім’я
кардинала Йосифа Сліпого, як і належить, є не лише у списку найкращих синів
Церкви, але й у пантеоні героїв української нації.
Немає коментарів:
Дописати коментар