БЕЗПЕКА ДІТЕЙ ‒ СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ, ОПІКУНІВ, ПЕДАГОГІВ, КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ

            

Своєчасне виявлення та реагування допомагає зберегти психологічне та фізичне здоров’я дітей, а також сформувати безпечне середовище для навчання і розвитку.

Насильство має різні прояви:

·                     Фізичне: штовхання, удари, тілесні ушкодження, псування майна.

·                     Психологічне: образи, насмішки, приниження, ізоляція.

·                     Кібербулінг: агресія у соцмережах та месенджерах.

·                     Економічне: вимагання грошей чи речей, їх пошкодження або привласнення.

Протиправні дії підлітків мають юридичні наслідки:

·                     Згідно з Кримінальним кодексом України, юридична відповідальність починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів з 14 років.

·                     За булінг передбачені штрафи для батьків або осіб, що їх замінюють (ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Що робити, якщо ви дізналися про конфлікт?

Для дітей:

·                     не залишатися наодинці з проблемою;

·                     повідомити батьків, вчителя, шкільного психолога або соціального педагога;

·                     за можливості ‒ зафіксувати факти булінгу;

Для педагогів:

·                     не ігнорувати. Будь-який конфлікт потребує уваги;

·                     зупинити та зафіксувати. Якщо стали свідком ‒ негайно розвести конфліктуючі сторони;

·                     якщо сталося фізичне насильство або є підозра на тілесні ушкодження ‒ викликати поліцію;

·                     повідомити батьків;

·                     обов'язково повідомити шкільного психолога для роботи з емоційним станом учнів.

Для батьків:

·                     бути уважними до змін у поведінці дитини;

·                     підтримувати відвертий діалог;

·                     не вирішувати конфлікти самостійно.

Куди звертатися за допомогою?

·                     до адміністрації закладу освіти;

·                     до служби у справах дітей;

·                     до підрозділів ювенальної превенції;

·                     до Національної поліції;

·                     до Національної дитячої «гарячої лінії»: 0 800 500 225 або 116 111;

·                     шкільного психолога.